ПЕРЕЛИЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перелицюва́ти. І пальто, перелицьоване з якогось непоганого колись краму, і штани в смужку — все носило слід чийогось зовнішнього і владного догляду (Ле, Міжгір’я, 1953, 401); // у знач. прикм. За його [німецького командування] підтримкою і під його багнетами владу в Києві захоплює перелицьована Центральна рада, що зветься тепер Директорією (Скл., Легенд. начдив, 1957, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 215.