ПЕРЕ́ЛЮБ, у, ч., заст. Те саме, що перелю́бство. [Xуса:] А се ще що за норови? Вгамуйся і рада будь, що не тягну тебе на суд за марнотратство і перелюб, а покриваю все для честі дому! (Л. Укр., III, 1952, 165).
Пере́люб чини́ти — порушувати подружню вірність; перебувати у позашлюбному любовному зв’язку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 220.