ПЕРЕЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переліпи́ти; // перелі́плено, безос. присудк. сл. — Ідеш по селу та як глянеш по дворах, на вигін, — скільки тих плиток нароблено — кучугури, тисячі возів гною на них переліплено (Головко, II, 1957, 56).
ПЕРЕЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. перелі́плять; док., перех.
1. Зліплювати з чого-небудь м’якого, липкого ще раз, повторно або заново, по-іншому.
2. Ліпити (у 1 знач.) все або багато чого-небудь.
3. Наклеювати на інше місце.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 215.