ПЕРЕПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПХА́ТИ, а́ю, а́єш і ПЕРЕПХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм.
1. Переміщати через що-небудь або в інше місце. Коли інші дівчата й жінки перепихали й витягали голку крізь полотно, як патик, вона вживала наперстка й шила такими дрібонькими штихами, мов маком засівала (Коб., II, 1956, 13); * Образно. Вік не вилами перепхати (Номис, 1864, № 8123).
2. Направляти, переправляти і т. ін. кого-небудь кудись. Так чи інак, а професора Іловайського благополучно перепхнули через кордон (Кол., Терен.., 1959, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 250.