ПЕРЕРІША́ТИ, а́ю, а́єш і ПЕРЕРІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., розм.
1. перех. і неперех. Приймати інше рішення замість раніше прийнятого. — Може, ми зробили помилку, посилаючи їх на шахту? — стривожився член обкому. — Це ще не пізно перерішити. — Нічого перерішувати не треба, — перебила Катя (Собко, Нам спокій.., 1959, 55).
2. перех. Вирішувати повторно, заново, по-іншому (питання, проблему і т. ін.). — Монастир закрито ухвалою вашого села кілька день тому. Перерішувати це питання ви не маєте права (Мик., II, 1957, 403).
3. перех. Вирішувати все або багато чого-небудь. — Мені хвалилися в ратуші, що ти там тілько й знаєш, що над ділом гнешся. Усі перерішити хочеш (Мирний, IV, 1955, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 267.