ПЕРЕ́СВИ́СТ, у, ч. Дія за знач. пересви́стуватися і звуки, утворювані цією дією. Від крислатих.. молодих яблунь линув пташиний пересвист (Автом., В. Кошик, 1954, 9); Слух мій ловить десь далеко, в парку, якийсь підозрілий пересвист (Кол., На фронті.., 1959, 69); * У порівн. Попискує, курличе пташиним пересвистом невсипущий ефір (Автом., Так народж. зорі, 1960, 100); // перен. Переміжний свист або свист, який змінюється. Мов осінню лист, Метались фашисти під куль пересвист… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 272.