ПЕРЕСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПЕРЕСЕЛИ́ТИСЯ, селю́ся, се́лишся, док. Переходити, переїжджати на нове місце проживання (про людей). — Мене боги к тобі послали І так сказати приказали: ..Щоб учинив ти божу волю І швидше в Рим переселивсь (Котл., І, 1952, 108); Того ж таки року батьки його переселилися з Солом’янки на Печерськ (Смолич, Мир.., 1958, 60); * Образно. З Тянь-Шанських гір на Україну переселився дикун кок-сагиз (Рад. Укр., 4. IX 1949, 1); // Селитися в іншому місці (про тварин). Розкішні ліси відступали на південь, а разом з ними переселялась на південь і частина тварин (Іст. СРСР, І, 1956, 3); // перен. Ставати надбанням когось іншого (про духовне життя). Здавалося, ніби не один він живе на світі, а було їх двоє, одна частка власного "я" належала саме йому, а інша переселилася в душу другої людини (Збан., Сеспель, 1961, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 273.