ПЕРЕСИ́ПКА, и, ж., розм. Дія за знач. пересипа́ти1, переси́пати. Пересипка печі.
◊ У переси́пку [говори́ти і т. ін.] — без точного порядку, без логічного зв’язку (перев. про розмову). Може, такого набазікаю, що і в шапку не забрати, а далі почну у пересипку, та й кінця не зв’яжу — дарма! (Вовчок, VI, 1956, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 276.