ПЕРЕСО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕСОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, док.
1. перех. Солити щось більше, ніж треба, класти в що-небудь солі більше, ніж треба. Пересолиш — зле, недосолиш — теж кепсько (Рад. Укр., 1.І 1965, 1).
2. неперех., перен. Перебільшувати щось, переходити межу чого-небудь дозволеного, визнаного. Поганий той актор, який "пересолює і переперчує", який малює роль одною якою-небудь фарбою (З глибин душі, 1959, 58); — Вчора я трохи пересолив, назвавши Костя першим дідичем на ввесь повіт (Л. Янов., І, 1959, 442).
3. перех. Солити все або багато чого-небудь. Решту [м’яса] порубали, пересолили і склали в бочку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 62); * Образно. Розрівняєш грунт, пересолиш його вапном, угноїш та й сади вже що бажаєш (Стельмах, І, 1962, 142).
4. перех. Солити що-небудь ще раз, додатково.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 283.