ПЕРЕСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. переста́вляться; док., заст. Умерти. Занедужала перше мати: таки вже старенька була; похиріла неділь зо дві, та й переставилась (Вовчок, І, 1955, 21); Народила [баба] десятеро дітей: двоє перших ще маленькими переставились, а решта повиростали (Гуц., Скупана.., 1965, 10).
[Чия́сь] душа́ переста́виться (переста́вилась) — помре (помер) хтось. Як зірочка покотиться, — то душа переставиться … (Мирний, І, 1949, 144); — То вже чиясь душа сьогодні переставиться, — гомоніли люди, визираючи з-за тинів (Тют., Вир, 1964, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 284.