ПЕРЕСТІ́Й, то́ю, ч.
1. Перезрівання, псування достиглих злаків, трав і т. ін. Навіть незначний перестій посівів на пні приводить до осипання зерна (Рад. Укр., 29.IV 1946, 2).
2. Вимушена перерва у виробництві. Почали обговорювати план. Скаржилися на перестої, на недостачу чорноробів (Коп., Вибр., 1948, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 286.