ПЕРЕСУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСУШИ́ТИ, сушу́, су́шиш, док., перех.
1. Висушувати більше, ніж годиться; робити надто сухим. Приміщення [теплиць] провітрюють періодично, але так, щоб не пересушити грунт (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 107).
2. рідко. Робити сухим, висушуючи; обсушувати. [ (За кулісами):] Пусти, свату, в хату! Тут же нас не багато:.. А ми тобі не докучимо, Тільки шати пересушимо (Н.-Лев., II, 1956, 424).
3. Висушувати все або багато чого-небудь.
4. Сушити ще раз, повторно або заново, по-іншому. Під час зберігання сушню систематично переглядають і, виявивши зараженість її шкідниками, негайно пересушують (Колг. Укр., 6, 1956, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 293.