ПЕРЕСІ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пересі́кти. Сонце має суцільний спектр,.. пересічений темними лініями вбирання (Наука.., 2, 1957, 12).
2. у знач. прикм. Укритний ярами, долинами, горбами і т. ін. (про місцевість). На дуже крутих схилах з пересіченим рельєфом дерева висаджують у спеціально виготовлені лунки (напівтераси), розміщені шаховим порядком (Колг. Укр., 5, 1962, 35); — Ми повинні вміти добре маневрувати в горах, по пересіченій місцевості (Гончар, III, 1959, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 278.