ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ, а, е, діал.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перехня́бити. По тому, як у Ярошенка була хвацько перехняблена безкозирка,.. можна було догадатися, що новина .. хороша (Речм., Весн. грози, 1961, 343).
2. у знач. прикм. Який перехнябився. Старі високі груші вкривали гіллям убогу перехняблену хатину (Н.-Лев., III, 1956, 335); Задихана, перехняблена під вагою напірника, Поля бігла вниз (Гончар, Людина.., 1960, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 310.