ПЕРЕХО́ВОК, вка, ч., діал. Схованка. — Утечу тепер.. Але куда [куди] йти, не знаю, де переховок мати, не знаю (Хотк., II, 1966, 103); Розносив [Гринько ] ті речі по селу й ховав їх людям в острішки або закопував десь у дебрі. За якийсь час віддавав злодіям ті речі, а вони за переховок йому платили (Март., Тв., 1954, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 310.