ПЕРИПЕТІ́Ї, ті́й, мн. (одн. перипеті́я, ї, ж.). Раптові різкі зміни в чиєму-небудь житті; непередбачені ускладнення в розвитку подій, справ і т. ін. Я перелітав на крилах пісні в давно минуле, я жив у минулому, я бачив, чув, з тріпотанням сердечним відчував смуток, радість та всі перипетії тих почувань (Коцюб., І, 1955, 178); Вони не менше за червоногвардійців переживали всі перипетії бою (Панч, О. Пархом., 1939, 53); Театр тільки тоді цікавий, коли він вірно відображує біжуче життя з усіма його різними перипетіями (Мист., 5, 1957, 50); // Несподівані повороти в розгортанні сюжету літературного твору. В повісті й романі герой розвивається повільно — від епізоду до епізоду — в довгих і складних взаєминах з іншими персонажами, в довгих і складних перипетіях фабули (Смолич, VI, 1959, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 324.