ПЕРЛИ́ТИСЯ, и́ться, недок., рідко. Сяяти, грати різними барвами, як перли. Життя скрізь, мов чаша вина, що перлиться, веселкою грає, палає, сміється (У. Кравч., Вибр., 1958, 153); // Вкриватися краплями, схожими на перли. Чоло Олі починає перлитись від поту (Вільде, Сестри.., 1958, 531).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 328.