ПЕРСТЕ́НИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пе́рстень. Було в мене два перстеники, А третя каблучка (Укр.. лір. пісні, 1958, 261); На пальці блищав золотий перстеник (Н.-Лев., І, 1956, 475).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 333.