ПЕРШОРЯ́ДНИЙ, а, е.
1. Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший; // Найголовніший, особливий за значенням. Справа опанування формою мистецького твору — справа першорядної ваги для кожного літератора, якому дорогі завдання літератури (Смолич, Перша книга, 1951, 39).
2. розм. Те саме, що першокла́сний. Варто подивитися, бо то картина оригінальна, гідна пензля першорядного баталіста (Коцюб., І, 1955, 226); Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його особі [В. Чумака] першорядного поета пролетаріату (Еллан, II, 1958, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 340.