ПЕСТИ́ВО, рідко. Присл. до пести́вий. Рили землю пестиво й уперто, немов хотіли задарити її ласкою, аби вона повернула хоч частину надій (Панч, Солом. дим, 1929, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 341.