ПЕТЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до петли́ця. Мічурін зірвав лілію й засунув її в петличку сюртука (Довж., І, 1958, 495); Льотний комбінезон з розстебнутим коміром, петлички з двома кубиками, картуз з великою околичкою — надавали виразу його обличчя ще небувалої принади (Баш, Надія, 1960, 25); У Бобринці була повітова школа на три класи. Учні ходили, у формі: чорна шинель з червоними петличками, такий же чорненький сурдутик і картуз з червоним околишем (Думки про театр, 1955, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 344.