ПЕТРУ́ШКА1, ж. Дворічна, зрідка однорічна городня пряна овочева рослина родини зонтичних, коренеплоди та листочки якої використовують як приправу для їжі, а також як сечогінний засіб у медицині. Стало на юшку, та не стало на петрушку (Укр.. присл.., 1963, 66); «Чи так, чи не так, Уродив пастернак. А петрушку Криши в юшку — Буде смак, буде смак..» (Шевч., І, 1951, 275); Петрушка не лише приправа, а давно відома лікарська рослина (Хлібороб Укр., 5, 1966, 47).
Соба́ча петру́шка (Аlthusa супаріит L.) — однолітня отруйна рослина родини зонтичних, схожа на звичайну петрушку, але з характерним різким запахом.
ПЕТРУ́ШКА2, и.
1. тільки ч. Головний комедійний персонаж російського театру ляльок; у давнину — учасник комедійних та сатиричних вистав, які влаштовували скоморохи, а також така театральна лялька. У Римі.. відбувається великий ярмарок — з каруселями, «петрушками», «тещиними язиками» і т. д. (Вишня, І, 1956, 457).
2. тільки ж., розм. Про що-небудь кумедне, недоладне або клопітливе, марудне. — Тарасе Демидовичу, для чого вам уся ця петрушка? У вас є з ким возитись. А дисципліну вам треба підтягувати та й підтягувати (Збан., Малин. дзвін, 1958, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 345.