ПЕТУ́НІЯ, ї, ж. (Реtипіа Juss.). Трав’яниста декоративна однолітня рослина родини пасльонових з великими яскравими квітками різних кольорів. Вікно розчинене, і крізь нього вільно пливуть, сповнюючи кімнату, ніжні пахощі матіоли, резеди, петуній (Шиян, Гроза.., 1956, 734); На руках у неї палахкотить оберемок живих квітів, цілий сніп рясно зрошених росою її чорнобривців та петуній, гвоздик та царських борідок (Гончар, Тронка, 1963, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 345.