ПИВЦЕ́, я́, с. Пестл. до пи́во. Нове Пивце шуміло і мурчало, Що, бач, під чопиком йому душненько стало (Бор., Тв., 1957, 186); Випив лис барилко пива та й питає горобця: — Де дістав хлібця, пивця? (Стельмах, Живі огні, 1954, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 350.