ПИ́ЛЬЩИК1, а, ч. Те саме, що пиля́р. Прибіг він до пильщиків, що близько дерева пиляли (Чуб., І, 1872, 51); На високих березових козлах загойдалися пильщики, розрізуючи дві грубезні колоди (Кучер, Прощай.., 1957, 234).
ПИ́ЛЬЩИК2, а, ч. Комаха родини перетинчастокрилих, звичайно шкідлива для рослин. Роздовбуючи гнилу деревину, відриваючи кору, дятел знищує тисячі личинок короїдів, лубоїдів, пильщиків (Корисні птахи, 1950, 54); Яблуневий пильщик.. пошкоджує зав’язь плодів яблуні і викликає їх осипання (Сад. і ягідн., 1957, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 355.