ПИ́ЛЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пиля́ти 1.
2. у знач. прикм. Виготовлений за допомогою пиляння; розпиляний на частини. Він спідлоба оглядав Ткачуків двір і дивувався: тут і гора цегли, і лісу яруси — і пиляного, і кругляка (Збан., Переджнив’я, 1960, 152); Кам’яні паркани роблять двох типів — з бутового каменю і з пиляного (Жилий буд. колгоспника, 1956, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 353.