ПИ́СКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати писк (у 1 знач.). Десь в очереті задумливо пискали курочки (Досв., Вибр., 1959, 411); — Перепілка! — вигукнули ми одночасно і схилилися над теплим гніздом, в якому пискали немічні пташата (Цюпа, На крилах.., 1961, 84); * Образно. Верстати вертілися, скиглили, пискали, верещали (Панч, II, 1956, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 363.