ПИСУ́ЛЬКА, и, ж., розм. Коротенький лист або записка; цидулка. От гедзь напав Петра: не спить, не їсть ніколи, Бажає бачить П’ятембурх [Петербург] і, знай, черка писульки до Миколи (Г.-Арт., Байки.., 1958, 138); Голубонько моя! Я такий радий, що одібрав сьогодні від тебе писульку, що аж поцілував її замість тебе (Коцюб., III, 1956, 133); Семенко писульки нам слав коротенькі, а відвоювався — великого листа від нього Софійка одержала (Мур., Бук. повість, 1959, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 364.