ПСАЛТИ́Р, я, ч.
1. Одна з біблійних книг Старого завіту, що складається із 150 псалмів; книга псалмів. В неділю, Або в яке свято, Бере [Максим] святий псалтир в руки Та й іде читати У садочок (Шевч., II, 1963, 275); Простими польовими квітками убрали діти домовину свого вчителя, білий рушник положили на ноги й по черзі читали псалтир молодими голосами (Хотк., І, 1966, 135); Дід інколи, розкривши товстого пожовклого від часу псалтиря,.. перечитував уголос незрозуміле Грицеві писання (Збан., Сеспель, 1961, 301); // Така книга, що використовувалась як підручник для навчання грамоти. Два годи вчив [Пістряк] часловець, півчварта года сидів над псалтирем (Кв.-Осн., II, 1956, 158); — Нам досить і тієї науки, яка була при Ярославі Мудрому: церковна азбука, часослов і псалтир (Стельмах, І, 1962, 335).
Як (мов, на́че і т. ін.) по псалтирю́ чита́є хто — хтось говорить, відповідає дуже чітко, без запинки. Усе мені одказує [Катря], як наче по псалтирю читає. — Чи ти коли згадувала нас? Згадувала людей? — Я молюся за вас і за всіх людей. — Спасибі. А ти вже мене тепер і трохи не любиш? — Господь повелів усіх любити (Вовчок, І, 1955, 254).
2. Старогрецький і давньоєврейський багатострунний музичний інструмент. Во псалтирі і тимпані Воспоєм благая, Яко бог кара неправих, Правим помагає (Шевч., II, 1963, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 372.