ПТА́ХА, и, ж., розм.Те саме, що птах. Нікому сама птаха в руки не вскочить (Номис, 1864, № 7185); — Піймаємо ту птаху в садку та й… — промовила цариця і чикнула себе пальцем по шиї (Н.-Лев., IV, 1956, 27); Налякалась хижа птаха — підлетіла вище даху! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 72); Ентелл там сильно храбрувався.., Совав Даресу в ніс кулак. Дарес ізвомпив сіромаха, Бо був Ентелл непевна птаха (Котл., І 1952, 96); * Образно. Конглав [конклав] схаменувся, Зібрав раду. Положили Одностайне стати Против Гуса. І в Констанці Всіх ворон скликати! Та стерегти якомога І зверху і здолу, Щоб не втекла сіра птаха На слов’янське поле (Шевч., І, 1963, 266); * У порівн. Я летів би, як птаха, так сили злетіти нема (Мал., Звенигора, 1959, 105).
◊ Ві́льна пта́ха — те саме, що Ві́льний птах (див. птах). — Нема в мене чоловіка… І не було!.. Я — дівчина.. Вільна птаха. Де схочу — там і сяду (Ряб., Жайворонки, 1957, 159); Перелі́тна пта́ха див. перелі́тний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 378.