ПТА́ШНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що пта́шни́к2.
ПТАШНЯ́, і́, ж., розм. Збірн. до птах 1. Там, у гущавині молодого гілля, ціла орда усякої пташні завелася: чижі, кропив’янки розсипають своє цьомкання, горлиці туркочуть журливу пісню (Мирний, III, 1954, 293); Дика пташня висвистувала, цвірінчала, щебетала (Добр., Очак. розмир, 1965, 279); * У порівн. На вулиці стояв гомін.., молодь шуміла, як пташня в ранішньому лісі (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 381.