ПІАНІ́СТКА, и, ж. Жін. до піані́ст. [Любов:] Я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти… (Л. Укр., II, 1951, 11); [Функе:] Син Фінке піаніст — ти мусиш стати відомою піаністкою! Чуєш! [Ліза:] Добре — щоб грати з ним в чотири руки (Коч., II, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 376.