ПІВВІДРА́, невідм., с. Половина відра як міра чого-небудь. Онися Степанівна внесла здоровий бутель рому, в котрий входило піввідра (Н.-Лев., III, 1956, 112); Дядько Кузьма пообіцяв поставити піввідра тому, хто стрибне з хати і перевернеться в повітрі (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 377.