ПІВГОДИ́НИ, невідм., ж. Відрізок часу у тридцять хвилин; половина години. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Мирний, III, 1954, 287); [Катерина:] Гордій Опанасович півгодини як виїхав (Корн., II, 1955, 291).
До́брої (з до́брих) півгоди́ни — не менше, а то й більше як тридцять хвилин. Проминуло доброї півгодини, аж двері ванькирчика знов одчинилися і за селянами, що прощалися з хазяїном та про щось жваво гомоніли, з’явився Солонина (Коцюб., І, 1955, 254); Довелося їхати ще з добрих півгодини (Смолич, І, 1958, 45); За півгоди́ни: а) через тридцять хвилин. За півгодини князь уже слухав знаменитого тенора (Л. Укр., III, 1952, 511); б) тридцять хвилин тому назад. [Василь:] Здається, все те, що за півгодини коїлося, далеко-далеко відсунулося, і на серцеві так тепло стало, ніби воно слізьми умилося (Кроп., II, 1958, 180); в) протягом тридцяти хвилин. Подумати тільки: за півгодини, поки в дворі збиралися люди, він не подарував їм і п’яти слів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 138); З півгоди́ни — близько тридцяти хвилин. Ми розпочали розмову, провадили її з півгодини і сказали дуже мало слів (Ю. Янов., II, 1958, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 378.