ПІВГО́РЯ, невідм., с. Не дуже велике, стерпне або поправне горе. Недаремно говориться: поділена радість — подвійна радість, поділене горе — вже тільки півгоря (Збан., Курил. о-ви, 1963, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 378.