ПІВЖИВИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що напівживи́й. — А знаєте, мені все ж таки ви більше подобаєтеся в такому півживому вигляді, аніж у тому, що ви були п’ять днів тому — в півмертвому (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 219); Катерина півжива Дитя в хуртечу сповива (Мал., Звенигора, 1959, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 380.