ПІВЖИТТЯ́, невідм., с.
1. Половина життя. — Він був революціонер… Півжиття провів у тюрмах… Зазнав багато горя (Хижняк, Тамара, 1959, 206): Півжиття не пошкодував би Світличний, аби тільки довідатись, де зараз Гайдук! (Дім., І будуть люди, 1964, 292).
2. перен. Неповноцінне життя; животіння. Жити — або не жити.. Не хочу сонного життя… півжиття (У. Кравч., Вибр., 1958, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 380.