ПІВПА́РУБОК, бка, ч., розм. Хлопець-підліток. Гайдамаки понад яром З шляху повернули. Наганяють півпаробка [півпарубка]. Хлопець у свитині Полатаній, у постолах; На плечах торбина (Шевч., І, 1963, 116); Докія не помітила, як Дмитро з півпарубка парубком став (Стельмах, На.. землі, 1949, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 385.