ПІВРО́КУ, невідм., ч.
1. Половина року як проміжок часу. Виглядає Катерина… Минуло півроку; Занудило коло серця, Закололо в боку (Шевч., І, 1963, 23); — Жив я отак, брате мій, мов у раю, щось із півроку (Коцюб., І, 1955, 139); Хазяйка обіцяє гроші віддати… Віддасть — спасибі їй!..А й не віддасть.. Пропаде півроку служби (Мирний, III, 1954, 111); [Бережний:] Майже на півроку скоротимо відбудову [дамби] (Баш, П’єси, 1958, 87).
2. Вік, що дорівнює половині року. Так довго ще тобі [онученьці] іти в простори голубі. Хоч ще ходить не вмієш ти, — півроку лиш тобі (Сос., Солов. далі, 1957, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 386.