ПІВСЛІВЦЕ́, я́, с. Те саме, що півсло́во. По однім бурливім робітницькім вічу.. Хома з серцем, не мігши стерпіти півслівець.., з слізьми на очах малював недолю робучого люду (Фр., IV, 1950, 307); — Ти не галайкочи півслівцями, а говори повним словом! (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 387.