ПІВ-ОБЛИ́ЧЧЯ, невідм., с. Половина обличчя. Надія запнула голову великою сірою хусткою, затуливши нею пів-обличчя (Автом., Так народж. зорі, 1960, 30); — Бач, яка худенька, маленька, тільки очі на пів-обличчя — карі, гарні, чисті (Ю. Янов., Мир, 1956, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 385.