ПІДБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДБА́ВИТИ, влю, виш; мн. підба́влять; док., перех., розм. Додавати, добавляти у додаток до кого-, чого-небудь. В’язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян. Вслід за ними вартові вкинули цілу юрму жінок (Гончар, II, 1959, 292); — Скоро пароплави з Кавказу прийдуть і підбавлять у Севастополь продовольства (Кучер, Чорноморці, 1956, 395); — Наша візьме! — Ой, боюсь, чи візьме? Сильний противник! — Та й наші не слабі! Молодих підбавили! (Вишня, І, 1956, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 394.