ПІДБАДЬО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДБАДЬО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док. Намагатися тримати себе бадьоро, поліпшувати свій настрій і т. ін. Не маючи змоги працювати, я підбадьорююсь тим, що інші щось роблять (Коцюб., III, 1956, 343); Григорій підбадьорився, духом окріп [зміцнів] (Вол., Наддн. висоти, 1953, 18); // Позбавлятися втоми, млявості, ставати енергійнішим, жвавішим. Усі підживилися, підбадьорились після доброї порції вина (Н.-Лев., IV, 1956, 124); Щоб зовсім прогнати сон і підбадьоритись трохи, я почав уявляти собі нових хазяїв (Коцюб., II, 1955, 244); // Ставати жвавішим, швидше рухатися завдяки певним вигукам, діям і т. ін. (про коня, вола тощо). Під батогом коні підбадьорились і понесли легеньку, але труську бричку по недавно вимощеній мостовій (Н.-Лев., IV, 1956, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 394.