ПІДБУНТО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до підбунтува́ти. — Під час панщини.. хлоп не смів ані скривитися, а тепер підіть ви, як собі розбирають! Адже у такого хлопа, ще й підбунтованого такими анархістами, як отой Дум’як, розваги мало (Фр., VIII, 1952, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 400.