ПІДБУ́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто підбурює (у 1 знач.). Останні слова моєї відповіді були вкриті оплесками, а на адресу незграбного, погано замаскованого агента й підбурювача кругом почулись вигуки обурення й зневажливий сміх (Тич., III, 1957, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 401.