ПІДВИ́ПИТИ, п’ю, п’єш, док., розм. Випити спиртного. Підвипивши, він батогом посік на жінчиних плечах блузку (Стельмах, І, 1962, 131); Він, добре підвипивши, почина собі наказувати: — Не треба пити!.. Сором!.. (Григ., Вибр., 1959, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 404.