ПІДГЛЯДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. підгляда́ти. [Секлета Семенівна:] Савасик все думає, думає. Каже, що його (на двері) небезпремінно на підслухи до нас послано, на підглядання (М. Куліш, П’єси, 1960, 191); Таке настирливе підглядання починало дратувати Байду (Панч, І, 1956, 444).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 414.