ПІДГНО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГНОЇ́ТИ, ою́, ої́ш, док., перех.
1. Удобрювати землю гноєм; угноювати. Виорали недобре, підгноїли недобре, не спололи весною, і пшениця вийшла ні на що не схожа (Фр., III, 1950, 439).
2. розм. Погано зберігаючи, дати підгнити чому-небудь. Проти тих, хто підгноїв у кагатах картоплю, розпочалося слідство (Кучер, Трудна любов, 1960, 451).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 415.