ПІДГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., перех. Те саме, що підмовля́ти. — Ти йому не мовчи, коли він тебе б’є, і ти його бий, — підговорює Грицько Галю (Мирний, IV, 1955, 72); До Тараса вже підходив дехто з тих, що раніше тільки відмовчувались. Тепер вони питали, чи воно ж правду казала дівчина, чи, може, її підговорили (Мик., II, 1957, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 415.