ПІДДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДДУ́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. перех. Дути знизу або збоку (звичайно на вогонь).
2. тільки недок., неперех. Те саме, що підвіва́ти 1. [Ряженко:] Не замерзли, буває? ..Ніде не піддувало? [Ольга:] Ні (Мик., І, 1957, 285); Уздовж покосів ходить вітер.. Піддуває знизу, зверху, і шелестять покоси (Рад. Укр., 29.VII 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 425.